Кадровий дефіцит – рушій економічних змін: Руслан Шостак про Україну 2030-го

Україна з початком повномасштабної війни зіткнулася з кадровим дефіцитом. Багато хто тепер вважає, що в країні не буде кому працювати після війни, а тим більше її відновлювати.

Президент корпорації TERWIN, засновник EVA і VARUS Руслан Шостак у колонці NV Біснес поділився своєю думкою щодо цієї ситуації.

До початку повномасштабного вторгнення у 2022 році в Україні нараховувалося близько 17,3 млн працездатних громадян. Сьогодні ситуація виглядає інакше.

Шостак наводить статистику і зазначає, що близько 1 млн українців офіційно воюють на фронті. До війни чисельність української армії становила 250 тис. осіб. Ще близько 1,5 млн наразі задіяні в оборонній промисловості, медицині, волонтерстві та інших критично важливих галузях. 

Оборонно-промисловий комплекс зріс у кілька разів, медицина розширилася, а кількість волонтерських організацій збільшилася в сотні разів. 

Приблизно 1 млн чоловіків ухиляються від мобілізації, не працевлаштовані. Близько 1,3 млн працездатних виїхали за кордон, переважно це жінки віком від 18 до 55 років.

Тож за його словами, близько 4,8 млн людей вибули з цивільного ринку праці.

Очевидно, що більшість із цих людей з часом повернеться до роботи після завершення війни. Проте вже сьогодні ми бачимо — кадровий дефіцит став однією з головних рушійних сил економічних змін у країні. Зокрема — безпрецедентного зростання заробітних плат, — каже Шостак.

Для порівняння, у 2019 році середня зарплата в Україні становила 385 доларів, у 2025 — 542 долари. Зростання — приблизно вдвічі за п’ять років. Причини зрозумілі: дефіцит кадрів, зростання попиту на фахівців, інфляційний тиск, зменшення кількості працівників у цивільному секторі. Виведення з тіні зарплат великої кількості людей у військовій та оборонній сферах.

А тепер — принципове питання: що краще — жити в великій країні із зарплатою 500 доларів чи в маленькій, але з 2 000 доларів? Відповідь очевидна. Кількість не завжди дорівнює якості, — говорить президент TERWIN.

Свої слова він підтверджує прикладами найкращих практик розвинених і тих, що розвиваються, країн:

• Люксембург: 660 тис. населення, середня зарплата — 5 000−6 000 євро. Фінансовий центр Європи.
• ОАЕ: 10 млн населення, середня зарплата — 6 000−7 000 євро. Постнафтова економіка й розвиток високотехнологічних секторів.
• Сінгапур: 5,6 млн населення, зарплата — 4 000−5 000 євро. Логістичний і технологічний хаб Азії.

Шостак зазначає, якщо Україна стане високотехнологічною, експортно орієнтованою країною з розвинутим промисловим сектором, питання буде не в тому, скільки у нас людей, а яку якість життя вони мають.

Економічне зростання — це ключовий фактор збільшення доходів населення. І Україна має все, аби суттєво підвищити рівень життя своїх громадян до 2030 року.

З одного боку здається, що економіка та ВВП не можуть зростати без людей. Але це не так, зауважує Шостак. Українська економіка — одна з найбільш неефективних у використанні людської праці. Україна виробляє 21 000 доларів на рік на одну зайняту людину, а США — 120 000 доларів. Це означає, що один американський працівник виробляє продукції у 5 разів більше. Завдяки сучасним технологіям, правильній організації праці, роботизації тощо.

Україна 30 років потребувала фінансування — довгих і дешевих грошей. Якщо такі кошти з’являться, ми зможемо переоснастити старі виробництва на нові й змінити ситуацію за 10−15 років, — каже Шостак.

Читайте також: Не варто демонізувати: Руслан Шостак про відтік населення з України

Ще один важливий момент — швидка перекваліфікація персоналу. Країні потрібна система перенавчання кадрів на більш затребувані професії за короткий проміжок часу.